Модифікований опитувальник для ідентифікаціїтипів акцентуацій характеру у підлітків(О.Є. Лічко - СЛ. Подмазін)
Інструкція.
Кожний з вас хоче знати
особливості свого характеру, принаймні, його найбільш яскраві риси. Знання
характеру дозволяє управляти собою, краще взаємодіяти з людьми, орієнтуватися
па певне коло професій. Адже характер -це основа особистості.
Опитувальник допоможе вам
визначити тип вашого характеру, його особливості.
Вам запропоновані аркуші запитань
і відповідей. Прочитавши в аркуші запитань кожне твердження, вирішіть, чи
типове, характерне воно для вас, чи навпаки. Якщо так, тоді підкресліть номер
цього запитання в аркуші відповідей, а якщо ні, то просто пропустіть цей помер.
Чим точнішими і щирішими будуть
ваші відповіді, тим повніше ви дізнаєтеся про свій характер.
Після того, як аркуш відповідей
буде заповнений, підрахуйте суму набраних вами балів по кожному горизонтальному
рядку (один підкреслений номер - це один бал). Проставте
ці суми наприкінці кожного рядка в аркуші відповідей.
Аркуш запитань.
1.
У дитинстві я був веселим і невгамовним.
2.
У молодших класах я любив школу, але потім вона стала для
мене обтяжливою.
3.
У дитинстві я був таким самим, як і зараз: мене легко
було засмутити, але і легко заспокоїти, розвеселити.
4.
У мене часто буває погане самопочуття.
5.
У дитинстві я був уразливим і дошкульним.
6.
Я часто побоююся, що з моєю мамою щось може трапитися.
7.
Мій настрій поліпшується, коли мене залишають самого.
8.
У дитинстві я був примхливим і дратівливим.
9.
У дитинстві я любив розмовляти і гратися з дорослими.
10.
Вважаю, що найважливіше - незважаючи
ні на що, якнайкраще провести сьогоднішній день.
11.
Я завжди дотримуюсь своїх обіцянок, навіть якщо це мені
невигідно.
12.
Як правило, у мене гарний настрій.
13.
Тижні гарного самопочуття змінюються в мене тижнями, коли
і само почуття, і настрій у мене погані.
14.
Я легко переходжу з радості до смутку і навпаки.
15.
Я часто відчуваю млявість, нездужання.
16.
До спиртного я відчуваю відразу.
17.
Уникаю вживати спиртне через погане самопочуття і
головний біль.
18.
Мої батьки не розуміють мене й іноді здаються мені
чужими.
19.
Я ставлюся насторожено до незнайомих людей і мимоволі
побоююся зла з їхньої сторони.
20.
Я не бачу в себе великих хиб.
21.
Від нотацій мені хочеться утекти подалі, але якщо не
вдається, мовчки слухаю, думаючи про інше.
22.
Всі мої навички гарні і бажані
23.
Мій настрій не змінюється від незначних причин.
24.
Я часто прокидаюся з думкою про те, що сьогодні має бути
зроблено.
25.
Я дуже люблю своїх батьків, прихильний до них, але,
буває, дуже ображаюся і навіть сварюся з ними.
26.
Періодами я почуваю себе бадьорим, періодами - розбитим.
27.
Нерідко я соромлюся їсти в присутності сторонніх людей.
28.
Моє ставлення до майбутнього часто змінюється: то я будую
райдужні плани, то майбутнє здається мені вовкуватим.
29.
Я люблю займатися чим-небудь цікавим на самоті.
30.
Майже не буває, щоб незнайома людина відразу викликала в
мене симпатію.
31.
Люблю одяг модний і незвичний,
що притягує погляди.
32.
Більше за усе люблю ситно поїсти і добре відпочити.
33.
Я дуже врівноважений, ніколи не дратуюсь і ні на кого не
серджусь.
34.
Я легко сходжуся з людьми у будь-якій обстановці.
35.
Я погано переношу голод - швидко слабшаю.
36.
Самотність я переношу легко, якщо вона не пов'язана з
прикростями.
37.
У мене часто буває поганий, неспокійний сон.
38.
Моя сором'язливість заважає мені подружитися з тими, з
ким мені хотілося б.
39.
Я часто тривожуся з приводу різноманітних неприємностей,
що можуть статися у майбутньому, хоча приводу для цього немає.
40.
Свої невдачі я переживаю сам і ні в кого не прошу
допомоги.
41.
Сильно переживаю зауваження й оцінки, що мене не
задовольняють.
42.
Зазвичай я вільно почуваю себе з новими, незнайомими
однолітками, у новому класі, таборі праці й відпочинку.
43.
Як правило, я не готую уроки.
44.
Я завжди говорю дорослим тільки правду.
45.
Пригоди і ризик мене приваблюють.
46.
До знайомих людей я швидко звикаю, незнайомі можуть мене
дратувати.
47.
Мій настрій прямо залежить від шкільних і домашніх справ.
48.
Я часто стомлююся до кінця дня, до того ж так, що
здасться - не залишилося сил.
49.
Я соромлюся незнайомих людей і боюся заговорити першим.
50.
Я багато разів перевіряю, чи немає помилок у моїй роботі.
51.
У моїх приятелів помилкова думка, нібито я не хочу з ними
дружити.
52.
Іноді бувають дні, коли я без причини на всіх серджуся.
53.
Я можу сказати про себе, що в мене: гарна уява,
54.
Якщо вчитель не контролює мене на уроці, я майже завжди
займаюся чим-небудь стороннім.
55.
Мої батьки ніколи не дратують мене своєю поведінкою.
56.
Я можу легко організувати хлопців для роботи, ігор,
розваг.
57.
Я можу випереджати інших у міркуваннях, але не в діях.
58.
Буває, що я сильно радію, а потім сильно засмучуюся.
59.
Іноді я стаю примхливим і дратівливим, а незабаром шкодую
про це.
60.
Я надмірно вразливий і дошкульний.
61.
Я люблю бути першим там, де мене люблять, боротися ж за
першість я не люблю.
62.
Я майже не буваю цілком відвертим, як із приятелями, так
і з рідними.
63.
Розсердившись, я можу почати кричати, розмахувати руками,
а іноді й битися.
64.
Мені часто здається, що, за бажаючи, я міг би стати
актором.
65.
Мені здається, що тривожитися про майбутнє марно - все само собою влаштується.
66.
Я завжди справедливий у стосунках з вчителями, батьками,
друзями.
67.
Я переконаний, що у майбутньому здійсняться всі мої плани
і бажання.
68.
Іноді бувають такі дні, шо життя мені здається
складнішим, аніж є насправді.
69.
Досить часто мій настрій позначається на моїх вчинках.
70.
Мені здасться, що в мене багато хиб і недоліків.
71.
Мені буває важко, коли я згадую про свої маленькі
помилки.
72.
Часто всілякі міркування заважають мені довести почату
справу до кінця.
73.
Я можу вислухати критику і заперечення, але намагаюся все
рівно усе зробити по-своєму.
74.
Іноді я можу так розлютитися на кривдника, що мені важко
втриматися, щоб відразу не побити його.
75.
Я практично ніколи не відчуваю сорому і не буваю
сором'язливим.
76.
Не відчуваю прагнення до занять спортом або фізкультурою.
77.
Я ніколи не говорю про інших погано.
78.
Люблю усякі пригоди, охоче йду на ризик.
79.
Іноді мій настрій залежить від погоди.
80.
Нове для мене приємне, якщо обіцяє для мене щось гарне.
81.
Життя здається мені дуже важким.
82.
Я часто відчуваю острах перед вчителями і шкільним
начальством.
83.
Закінчивши роботу, я довго хвилююся з приводу того, що
міг зробити щось неправильно.
84.
Мені здасться, що інші мене не розуміють.
85.
Я часто засмучуюся через те, що, розсердившись, наговорив
зайвого.
86.
Я завжди зумію знайти вихід Із будь-якої ситуації.
87.
Люблю замість шкільних занять піти в кіно або просто
прогуляти уроки.
88.
Я ніколи не брав удома нічого без дозволу.
89.
При невдачі я можу посміятися над собою.
90.
У мене бувають періоди підйому, захоплень, ентузіазму, а
потім може наступити спад, апатія до усього.
91.
Якщо мені щось не вдається, я можу впасти у відчай і
втратити надію.
92.
Заперечення і критика мене дуже засмучують, якщо вони
різкі і грубі за формою, навіть якщо вони стосуються дрібниць.
93.
Іноді я можу розплакатися, якщо читаю смутну книгу або
дивлюся смутний фільм.
94.
Я часто сумніваюся у слушності своїх вчинків і рішень.
95.
Часто в мене виникає почуття, що я виявився непотрібним,
стороннім.
96.
Зіштовхнувшись Із кривдою, я обурююся і відразу ж
виступаю проти неї.
97.
Мені подобається бути в центрі уваги, наприклад,
розповідати хлопцям різні смішні історії.
98.
Вважаю, що найкраще провести час - це коли нічого не робиш, просто відпочиваєш.
99.
Я ніколи не спізнююся у школу або ще будь-куди.
100.
Мені неприємно залишатися довго на одному місці.
101.
Іноді я так засмучуюся через сварку з вчителем або
однолітками, що не можу йти до школи.
102.
Я не вмію командувати Іншими людьми.
103.
Іноді мені здається, що я тяжко і небезпечно хворий.
104.
Не люблю усякі небезпечні й ризиковані пригоди.
105.
У мене часто виникає бажання перевірити ще раз роботу,
яку я тільки що виконав.
106.
Я боюся, що у майбутньому можу залишитися самотнім.
107.
Я охоче вислуховую настанови, які стосуються мого
здоров'я.
108.
Я завжди висловлюю свою думку, коли щось обговорюється в
класі.
109.
Вважаю, що ніколи не треба відриватися від колективу.
110.
Питання, пов'язані зі статтю І любов'ю, мене зовсім не
цікавлять.
111.
Завжди вважав, що задля цікавої, привабливої справи усіма
правилами можна знехтувати.
112.
Мені іноді бувають неприємними свята.
113.
Життя навчило мене бути не дуже відвертим, навіть із
друзями.
114.
Я їм мало, іноді довго взагалі нічого не їм.
115.
Я дуже люблю насолоджуватися красою природи.
116.
Йдучи з будинку, лягаючи спати, я завжди перевіряю, чи
вимкнені газ, електроприлади, чи замкнені двері.
117.
Мене приваблює тільки те нове, що відповідає моїм
принципам та інтересам.
118.
Якщо в моїх невдачах хтось винний, я не залишаю його без
покарання.
119.
Якщо я когось не шаную, мені вдасться поводитися з ним
так, що він цього не помічає.
120.
Найкраще проводити час у різноманітних розвагах.
121.
Мені подобаються всі шкільні предмети.
122.
Я часто буваю ватажком в іграх.
123.
Я легко переношу біль і фізичні страждання.
124.
Я завжди намагаюся стримуватися, коли мене критикують або
коли мені заперечують.
125.
Я занадто недовірливий, тривожуся з усякого приводу,
особливо з приводу свого здоров'я.
126.
Я рідко буваю безтурботно веселим.
127.
Я часто загадую собі різноманітні прикмети і намагаюся їх
дотримуватися, щоб усе було добре.
128.
Я не прагну брати участь у житті школи і класу.
129.
Іноді я роблю швидкі, необдумані вчинки, через котрі
потім шкодую.
130.
Не люблю заздалегідь розраховувати усі витрати, легко
беру в борг, навіть якщо знаю, що до обіцяного терміну віддати гроші буде
важко.
131.
Навчання мене обтяжує, і якби мене не примушували, я
взагалі не вчився б.
132.
У мене ніколи не було таких думок, які потрібно було б
приховувати від інших.
133.
У мене часто буває настільки гарний настрій, що
запитують, чому я такий веселий.
134.
Іноді в мене настрій буває настільки поіаним, що я
починаю думати про смерть.
135.
Найменші прикрості занадто засмучують мене.
136.
Я швидко втомлююся на уроках і стаю розсіяним.
137.
Іноді я дивуюся грубості і невихованості хлопців.
138.
Вчителі вважають мене акуратним і старанним.
139.
Часто мені приємніше розмірковувати наодинці, ніж
проводити час у гучній компанії.
140.
Мені подобається, коли мені підпорядковуються.
141.
Я міг би вчитися значно краще, але наші вчителі і школа
не сприяють цьому.
142.
Не люблю займатися справою, яка потребує зусиль і
терпіння.
143.
Я ніколи нікому не бажав поганого.
Примітка. В аркуші відповідей
(див. у таблиці далі, у правій крайній колонці) МДЧ - мінімальне діагностичне
число, досягнення або переважання якого означає наявність акцентуації.
Позначення типів акцентуацій характеру (ТА):
Г - гіпертимниЙ,
Ц - циклоїдний,
Л - лабільний,
А - астено-невротичний,
С - сензитивний,
Т - тривожно-педантичний,
І - інтравертований,
З - збуджувальний,
Д - демонстративний,
Н - нестійкий,
К - контрольний бал, перевищення якого робить
результати тестування менш достовірними.
Аркуш відповідей.
Стисла характеристика акцентуацій характеру [13; 20].
Гіпертимний тип.
Для представників цього типу
характерна висока контактність, балакучість, пожвавлена жестикуляція, постійне
перебування в гарному настрої, що лише зрідка затьмарюється спалахами агресії у
відповідь на протидію оточуючих.
Часто виявляють ініціативність й
оптимістичність, жагу діяльності, спілкування, вражень і розваг, тенденцію до
лідерства, що звичайно підкріплюється наявністю організаторських здібностей.
Найкращий спосіб поводження з гіпертимом
- включення його у цікаву і доступну для нього
діяльність, краще - із відтінком лідерства: фізорг,
бригадир, лаборант, лаборант-кіномеханік і т.ін. - з
огляду на його інтелектуальні здібності, схильності тощо.
Для адекватного розвитку
характеру гіпертима небажані як умови бездоглядності, так і жорсткий контроль,
проти якого вони зазвичай виявляють бурхливий протест.
Гіпертими можуть активно
допомагати вчителю, бути лідерами у шкільних колективах, організаторами
потрібних, корисних справ. Вони чуйні на доброзичливе, поважне ставлення з боку
педагога.
У дорослішому віці гінертима
зазвичай цікавить робота, пов'язана з постійним спілкуванням - служба, побуту,
організаторська діяльність, менеджмент, економіка, бізнес, спорт тощо. Проте,
вони схильні до зміни професії і місця роботи. Як правило, суїцидальні
тенденції їм невластиві.
Циклоїдний тип.
Цей тип акцентуацій характеру
найчастіше спостерігається у старшому підлітковому та юнацькому віці. Для нього
притаманне періодичне (із тривалістю від декількох тижнів до декількох місяців)
коливання настрою і життєвого тонусу. Так, у період підйому циклоїдним
підліткам властиві риси гіпертимного типу, а потім наступає період спаду
настрою, різко знижується контактність. підліток стає небагатослівним,
песимістичним, сумним, може на декілька днів впасти у субдепресію.
Циклоїди дуже вразливі до
корінної зміни життєвих стереотипів, постійного місця проживання І навчання,
втрати друзів І близьких. Невдачі і дорікання оточуючих можуть поглибити су б
депресивний стан, викликати гостру афективну реакцію та, навіть, спроби
самогубства.
У подібній ситуації циклоїдному
підлітку може допомогти практичний психолог, якому підліток за своєю
ініціативою може «розкрити душу» і в процесі бесіди полегшити свої сумні
переживання. Через це психологи повинні добре знати «своїх» циклоїдів,
спостерігати за ними і вчасно, у фазі субдепресії надавати їм необхідну
допомогу. Напружене професійне навчання може призвести циклоїдів до перевтоми і
виснаження, тому для них обов'язковим є дотримання режиму навчальної праці,
добре організований сон, налагоджений відпочинок. Відповідно до цього, їм краще
обирати профілі навчання і види професій, які не пов'язані з трудовим і
соціальним перенапруженням.
Лабільний тип.
Провідна риса представників цього
типу - мінливість настрою, коли він
змінюється занадто вже круто, а приводи для цього незначні. Часті зміни настрою
поєднуються зі значною глибиною переживань, від чого залежать і самопочуття, й
апетит, і працездатність, і бажання побути на самоті або, навпаки, кинутися в
гучну компанію. Ставлення до оточуючих або різко оптимістичне, або навпаки,
песимістичне чи навіть вовкувате. Такі підлітки дуже гостро, болісно
переживають відчуження з боку емоційно значущих осіб, втрату близьких, вимушену
розлуку з ними тощо.
Для покращення стосунків із
лабільним підлітком або юнаком педагог має уникати його покарання, діяти
винятково добротою і пестощами. При виборі та опануванні профільного чи
професійного навчання такі підлітки мають надавати перевагу колективам і
керівникам з рисами уважних, доброзичливих, толерантних особистостей, їм
протипоказані управлінський, економічний, політичний тощо напрями професійної
підготовки. При дотриманні цих умов можна мінімізувати появу в них
суїцидального ризику.
Астено-невротичний тип.
Представникам астено-невротичного
типу властива підвищена психічна і фізична стомлюваність, дратівливість,
схильність до іпохондричності. Так, стомлюваність переважно виявляється при
розумових заняттях, в обстановці спортивних змагань тощо, тоді як помірні
фізичні навантаження переносяться краще.
Позиція педагога і психолога щодо
астено-невротика має грунтуватися на терпінні і щирому співчутті. Він має не
акцентувати увагу на більшості промахів і невдач підлітка, якщо вони виникають
на фоні виснаження, а, навпаки, зосередитися на його успіхах. Слід пам'ятати,
що acre по-невротик и
болісно
реагують на жарт у свою адресу, від кого б він не виходив. Педагогу і психологу
необхідно з'ясувати, чи не пов'язана астенізація з фізичними причинами (тривала
перевтома, хронічна хвороба тощо). Зрозуміло, що при виборі профілю навчання
потрібно бути обережним, щоб не погіршити ситуацію. Тому варто уникати
напружених, енергоємних, стресогенних профілів і професій, що зменшить
суїцидальні нахили.
Сензитивний тип.
Цей тип акцентуацій складається
досить пізно, у 16-19 років. Його головні риси - надзвичайно висока вразливість, до якої приєднується
різко виражене почуття власної неповноцінності.
Для сензитивів властива низька
контактність, вони віддають перевагу вузькому колу друзів, рідко конфліктують,
у стосунках з іншими зазвичай
займають пасивну позицію: образи тримають у собі, вони альтруїстичні,
співчутливі, вміють радіти чужим удачам, проте крайня чутливість межує в них із
слізливістю, що може спровокувати нападки в їхню адресу з боку невихованих або
дратівливих людей. До опіки з боку старших вони ставляться терпимо, підпорядковуються
ЇЙ, часто вважаються «домашніми дітьми».
У сензитивів рано формуються
високі моральні й етичні вимоги до себе та оточуючих, тому ровесники нерідко
жахають їх своєю грубістю, жорстокістю, цинічністю. В собі вони також знаходять
багато хиб, які, в основному, пов'язуються зі слабкістю волі.
Наявність почуття власної
неповноцінності у сензнтивних підлітків спричиняє в деяких випадках так звану
реакцію гіперкомпенсації, коли вони шукають самоствердження саме там, де
почувають свою неповноцінність. Так, боязкі і сором'язливі дівчата намагаються
показати свою веселість і товариськість, а хлопчики надягають на себе маску
розв'язності І зарозумілості, демонструють невластиву для них енергію і волю.
Педагогу потрібно встановлювати з
такими підлітками довірливий контакт і бути з цими дітьми, котрі сповнені
самопокарань і самобичування, лагідними, доброзичливими, співчутливими,
враховуючи саме ту обставину, що для них найнестерпнішими є ситуації, де вони
стають об'єктом глузувань або підозри в непорядних учинках, коли їх піддають
несправедливим обвинуваченням і т.ін. Не можна забувати, що це може штовхнути
такого підлітка на гостру афективну реакцію, конфлікт, спровокувати депресію
або навіть спробу самогубства. У виборі та опануванні профільного навчання такі
діти потребують окремої індивідуальної допомоги, з огляду на гостроту обмежень
з боку цього типу акцентуацій характеру, В деяких випадках для них підходить
соціономічний профіль, пов'язаний з наданням допомоги людям.
Тривожно-педантичний тип.
Для підлітків з даним типом
акцентуацій найбільш властиві нерішучість і схильність до зарозумілості,
тривожна помисливість і любов до самоаналізу та, нарешті, легкість виникнення
нав'язливих страхів, побоювань, несприйнятних з їх точки зору дій, думок, уявлень.
Як правило, страхи і побоювання
тривожно-педантичних підлітків адресуються до можливого майбутнього: як би не
трапилося чогось жахливого і непоправного, як би не відбулося непередбаченого
нещастя з ним самим та із тими близькими, до яких він виявляє прихильність.
Для них психологічним захистом
від постійної тривоги за майбутнє стають спеціально придумані прикмети і
ритуали, жести, заклинання, певні поведінкові комплекси тощо. Іншою формою
захисту буває особливий формалізм і педантизм у діях. Нерішучість таких
підлітків часто призводить до
гіперкомпенсації у вигляді несподіваної самовпевненості, безапеляційності у
судженнях, перебільшеної рішучості і раптовості дій саме в тих ситуаціях, коли
потрібні обачність і обережність. Тому невдача, яка можлива після цього, ще
більше посилює нерішучість і сумніви. У зв'язку з цим, недоцільно доручати їм
справи, що потребують спілкування й ініціативи.
Тривожно-педантичним підліткам не
властива схильність до порушень правил, законів, норм поведінки, паління,
вживання алкоголю, сексуальних ексцесів, суїцидів тощо. Ці тенденції цілком
витісняються нав'язливістю, розмірковуванням, самоаналізом.
Для компенсації рис даною типу
акцентуацій рекомендується, насамперед, постійно дотримуватися оптимістичного
стилю спілкування з підлітком, уникати методів покарання І залякування, ширше
практикувати заохочення і підтримку проявів активності і самостійності,
виявляти доброзичливість з боку близьких і вчителів. Непорозуміння
(дисциплінарні, навчальні тощо) Із тривожно-педантичними підлітками доцільно
знімати шляхом їх конструктивного розв'язання та формування позитивних житгєвих
перспектив, в тому числі і професійних. Зрозуміло, що вказані риси цього типу
акцентуацій незамінні в тих «камерних», індивідуальних професіях, що потребують
сумлінності, акуратності, точності - наукових, економічних, історичних тощо.
Інтравертований тип.
Істотними рисами представників
цього типу є замкнутість, відгородженість від навколишнього світу, нездатність
або небажання встановлювати контакти, знижена потреба у спілкуванні. Для нього
притаманне також сполучення протилежних рис в особистості - холодності і
витонченої чутливості, упертості і податливості, сторожкості і легковір'я,
апатичної бездіяльності і напористої цілеспрямованості, замкнутості і раптової,
несподіваної настирливості, сором'язливості і безтактності, надмірних уподобань
і невмотивованих антипатій, раціональних міркувань і нелогічних учинків,
багатства внутрішнього світу і безбарвності його зовнішніх проявів, їхні вчинки
можуть здаватися жорстокими, але вони пов'язані із невмінням «вчуватися» у
страждання інших. Такі діти часто здаються незрозумілими не тільки ровесникам,
але і педагогам та власним батькам. ІЗ них дуже важно виявити суїцидальні
наміри, тому з ними слід бути обережними в цьому відношенні.
У житті інтравертованих
акцентуатів значне місце займають захоплення, які характеризуються сталістю і
незвичайні сію. Найчастіше за усе це читання, моделювання, конструювання,
колекціонування тощо.
Такий підліток у ситуаціях, що
суперечать його внутрішнім принципам, може послідовно і стійко відстоювати свою
позицію. Відгородженість інтровертів від світу утруднює їх соціалізацію,
корекцію Його моральних та інтелектуальних установок, які можуть бути дуже
своєрідними і далеко не відповідати узвичаєним нормам. Риси інтравертованості
можуть посилитися, якщо такого підлітка намагаються виховувати на основі
надмірного контролю, опіки і покарань. Звичайно, при виборі та опануванні
загальноосвітнього та профільного навчання такі підлітки виявляють надмірну
самостійність, незалежність, що утруднює надання їм необхідної допомоги. Проте,
від них можна очікувати несподіваних Інтелектуальних успіхів у природничих,
гуманітарних, зокрема, психологічних, історичних науках.
Збудливий тип.
Представникам цього типу акцентуацій
властиві схильність до зниженого настрою з дратівливістю, озлобленістю,
похмурістю, схильністю до агресії, що тісно пов'язане з афективною вибуховістю,
а також - напруженість сфери інстинктів, що сягає в окремих випадках аномалії
потягів. Інтелектуальна сфера характеризується ваговитістю, інертністю, що
відбивається на усій психіці.
Збудливим підліткам притаманні
важкі афективні розрядки, негативні емоційні стани. В цих станах вони начебто
самі шукають привід для скандалу. Афект може бути викликаний і тими
конфліктами, що легко виникають у збудливих підлітків унаслідок їхнього
владолюбства, а через це - прагнення до домінування
над ровесниками, жорстокості і себелюбності.
У стосунках зі збудливими
акцентуатами слід використовувати підкреслено доброзичливий тон (але ні в
якому разі не запобігливий!), також необхідно вести постійне спостереження за
їх поведінкою на уроках, перервах і в позаурочній діяльності. Педагог має бути
постійно готовий до захисту від тиранії збудливого підлітка, до своєчасного
попередження і погашення його деспотизму (адже на шляху до влади у колективі
він може вдаватися до морального придушення однокласників). їм, зазвичай,
рідко властиві суїцидальні тенденції.
Як засіб корекції поведінки
збудливих підлітків може бути застосована апеляція до їх свідомості, аналіз і
оцінка їх поведінки в процесі індивідуальної бесіди, але без банальностей, яка
має завершуватися усним, а іноді І письмовим компромісним договором.
Слід домагатися, щоб у процесі
бесіди учень грав активну роль, учився говорити про свої відчуття, переживання,
проблеми, інакше бідність самоаналізу та нездатність чітко й аргументовано
висловлювати свою думку може спровокувати афективні спалахи збудливих і навіть
конфліктних ситуацій.
Педагог має вміти використовувати
всі засоби попередження агресивної реакції збудливих - довірливу, інтимну
інтонацію, ласкавий дотик, легкий гумор, який жодним чином не торкається
самолюбства підлітка.
Демонстративний тип.
Представники цього типу, як
правило, виявляють безмежний егоцентризм, ненаситну жагу уваги до своєї особи,
замилування, подиву, шанування, співчуття. Вони готові навіть до обурення або
ненависті з боку оточуючих на свою адресу, але тільки не до байдужості, до
того, щоб залишитися непоміченими.
Ставлення до навчання демонстративних
підлітків залежить від того, наскільки воно сприяє задоволенню їх основної
установки - домогтися визнання з боку оточуючих. І якщо демонстративному
підлітку з тих або інших причин не вдається виділитися, він використовує певні
засоби привертання уваги до себе: браваду, фронду, відхилення у поведінці,
навіть демонстративний суїцид тощо. У таких випадках погіршується успішність
навчання, з'являється повна байдужність до нього.
Демонстративні підлітки часто
заважають вчителям на уроках своєю балакучістю, постійними відволіканнями,
жартами тощо.
У цих ситуаціях педагогами може
як успішний застосуватися такий прийом. Спочатку він має піти назустріч потребі
демонстративного підлітка у підвищеній увазі до нього: часто хвалити його,
робити на його адресу різного роду нейтральні зауваження, звертати на нього
свій погляд, підходити до нього, дивитися в зошит і т. ін. Внаслідок цього
підліток, як правило, відразу ж починає себе краще поводити, зростає
продуктивність його навчальної праці.
На другому етапі, якщо позитивні
результати першого етапу закріпилися, вчитель має звертати увагу па
демонстративного підлітка тільки в тих випадках, коли його поведінка відповідає
очікуванням педагога, підкріпляючи тим самим його позитивні прояви.
На третьому етапі, коли позитивні
тенденції у поведінці демонстративного підлітка остаточно закріплюються,
педагог переходить до переривчастої схеми підкріплення, тобто звертає увагу
лише на прояви позитивного поводження і поступово збільшує при цьому інтервали
між окремими підкріпленнями. Внаслідок постійного підкріплення поведінки і
гальмування проявів демонстративної акцентуації, остання поступово вгасає і
підліток значною мірою позбувається її.
Для модифікації поведінки
демонстративного підлітка корисні систематичні індивідуальні бесіди з ним - ч
мстою формування в нього розуміння того, що найбільш надійним, стійким засобом
привертання уваги до себе оточуючих, поваги і турботи з їхнього боку є корисна
для інших діяльність. Ними можуть бути різноманітні класні й загальношкільні
заходи, драматичний гурток, виставки, конкурси, олімпіади тощо, в межах яких демонстративні
підлітки отримують можливість дійсно блискуче проявитися, використовуючи свої,
часто неабиякі, здібності.
В іншому випадку демонстративний
підліток, не розвинувши в себе корисних, престижних здібностей і умінь, частіше
за усе може стати важким у спілкуванні істероїдом, симулянтом, мізантропом.
Отже, при адекватній допомозі з боку педагогів і психологів демонстративно
акцентуйований підліток може добре виявити себе в акторській професії та інших
публічних видах професійної діяльності, що пов'язані із самовираженням та
визнанням з боку людей.
Нестійкий тип.
Домінуючою рисою представників
цього типу є патологічно слабка воля, яка виявляється у навчанні, праці,
виконанні обов'язків, досягненні цілей, що ставлять перед ними рідні, старші,
товариші. Нестійкі підлітки зазвичай не виявляють особливої наполегливості,
вони швидше пливуть за течією, приєднуючись до більш активних, ініціативних
однолітків. У них відсутня складна мотивація вчинків, недостатня спроможність
гальмувати свої потяги, утримуватися від задоволення раптово виниклого бажання
тощо.
На тлі безвольності, нестійким
підліткам властива підвищена сугестивність і за певних умов, навіть
цілеспрямована кримінальність. Соціальна поведінка нестійких більше залежить
від впливу оточуючого середовища, ніж від них самих, тому їм не притаманні
«власні» суїцидальні тенденції, якщо вони і з'являються, то мають характер
навіюваних іншими людьми.
Для правильного поводження з такими
дітьми надзвичайно важливо здійснювати повний контроль за їх поведінкою,
насамперед, навчальною, пред'являти їм систему розумно організованих вимог,
перевіряти результативність їх навчання, спільної праці, наповнювати їх
дозвілля гуртковими заняттями тощо.
Важливо, щоб режимні моменти
поєднувалися із щирою зацікавленістю педагогів і батьків в успіхах учнів, з
позитивними емоційними контактами. Важливо, як би це не було важко, пробудити в
підлітка інтерес, повагу до своєї особистості, до власних позитивних якостей,
до свого майбутнього. В таких умовах, з якими нестійкі діти легко погоджуються,
вони можуть тривалий час утримуватися від порушень у поведінці і непогано
вчитися. Проте, як тільки контроль слабшає, нестійкий підліток може втекти у
«підходящу компанію». Умови бездоглядності, обстановка попуску відкриває такому
підлітку перспективи ледарства І неробства. Зрозуміло, то в плані професійного
самовизначення такі школярі потребують неабияких допоміжних зусиль з боку
педагогів, психологів, батьків.
В тих заняттях, до яких вдається
їх залучити, важливими є ситуація підпорядкованості позитивному лідеру,
керівнику, який має усвідомлювати і адекватно використовувати цю особливість
нестійких [13; 20].
Отже, наявність акцентуацій у
більшості старшокласників, що ускладнює організацію їх поведінки і навчання,
потребує значної психолого-педагогічної робота з метою гармонізації юної
особистості, яка є необхідною передумовою її правильного особистісного і
професійного самовизначення. Останнє виступає не як «лінійний», безпосередній
процес, а як цілеспрямована діяльність самих дітей та їх помічників - батьків,
вчителів, психологів - з подолання дисгармоній і зменшення ризику суїциду.
Суїцидальні тенденції у
представників деяких типів акцентуацій мають своє специфічне походження І
перебіг, знаючи які, можна попереджувати їх переростання у суїцидальні наміри і
поведінку.
Комментариев нет:
Отправить комментарий