Девіантна поведінка та запобігання розширення групи ризику

Консультація  для педагогів та батьків:

«Девіантна поведінка та запобігання розширення групи ризику»

          Основним проявом девіантної поведінки в дітей є явище «важковиховуваності». Такий тип поведінки ще називають анти-дисциплінарним. На думку російського психолога Олександра Гонєєва, слово «важковиховуваність» вказує на труднощі у вихованні, у формуванні особистості дитини, на її нездатність або небажання засвоювати педагогічні впливи й активно реагувати на них.
         Важковиховувана дитина чинить активний опір або протидію вихованню, висловлює недовіру до педагогів, проявляє негативізм до педагогічного процесу, створює передумови для конфліктних ситуацій.
• як результат вікової кризи розвитку дитини (дорослі не зуміли знайти індивідуальний підхід до дитини);
• як наслідок дефекту психічного та соціального розвитку;
• як наслідок педагогічних помилок, особливо під час проявів дитиною самостійності
         У разі відсутності повноцінної та своєчасної роботи з такою дитиною в неї виникає стан педагогічної занедбаності й сфера прояву її важковиховуваності розширюється.
         Педагогічно занедбаною називають таку дитину, рівень вихованості якої виражається в несформованості важливих соціальних якостей особистості, актуальних для відповідного віку. Риси та якості педагогічно занедбаної дитини зумовлюють її неадекватні реакції на педагогічний вплив через відсутність довіри до дорослого. Для цієї категорії дітей властиві:
• відставання в інтелектуальному та соціальному розвитку;
• негативне ставлення до дорослого і його вказівок;
• асоціальні прояви;
• набуття шкідливих звичок.
        Педагогічна занедбаність може бути не тільки наслідком, а й джерелом важковиховуваності.
       Сутність девіантної поведінки полягає в тому, що людина не дотримується вимог соціальної норми, вибирає відмінний від вимог норми варіант поведінки в тій чи тій ситуації, що призводить до порушення взаємодії особистості та суспільства, групи та суспільства, особистості та групи.
       Основою відхилень в поведінці дитини переважно стають:
• конфлікт інтересів та цінностей;
• розбіжність потреб;
• деформація засобів їх задоволення;
• помилки виховання;
• життєві невдачі та прорахунки.
       Істотним показником девіантної поведінки є відхилення з різною інтенсивністю і внаслідок різноманітних причин від нормальної поведінки. Нормальною поведінкою вважають таку поведінку що адекватно відповідає потребам і можливостям розвитку та соціалізації індивіда в межах його взаємодії з мікросоціумом.

      Із дітьми групи ризику працювати нелегко, проте необхідно задля попередження соціальних втрат і, насамперед, розвитку повноцінної особистості кожної дитини.

      Зміст профілактичної роботи щодо запобігання розширенню групи ризику серед дітей:
• правова освіта, розповсюдження інформації щодо правових можливостей подолання проблем (лекції, відеолекторії, освітні програми, матеріали в засобах масової інформації, соціальна реклама); надання консультативної допомоги батькам та педагогам у розв'язанні проблем (консультації юриста, практичного психолога, лікаря чи педагога онлайн або у формі друкованого чи телефонного консультування);
•надання кризової соціально-психологічної допомоги (кризові стаціонари, служби «Телефон довіри» тощо);
•соціально-педагогічна допомога сім'ям з обмеженими педагогічними ресурсами, сім'ям з дітьми групи ризику (сімейне консультування і психотерапія, соціальний захист і представництво інтересів сімей);
•соціальний захист і реабілітація дітей з девіантних сімей (консультування, кризове втручання, позбавлення або обмеження батьківських прав, фостеринг);
•сприяння зайнятості населення, особливо представників соціально-вразливих груп та груп ризику (центри зайнятості й працевлаштування, громадські роботи);
•створення умов для змістовного проведення дозвілля (творчі гуртки та студії, спортивні секції, конкурси,вуличні ігрові майданчики). Особливістю дітей групи ризику є те, що вони перебувають під впливом об'єктивних негативних чинників, що можуть спрацювати або ні.
        Унаслідок цього діти цієї категорії потребують особливої уваги фахівців різних профілів, а в умовах навчального закладу — всіх педагогічних працівників.